На сайті розміщено лише частину статей. Решту матеріалів ви зможете прочитати в нашому виданні.

Редакція «ЛУ» планує видати «Довідник „Літературної України“», у якому буде зібрано дані про всіх працівників газети за всю її історію. Просимо колег, хто в різний час працював у нашому виданні, надіслати на адресу редакції інформа­цію про роки роботи та обіймані посади, а також стислу довідку про себе. Будемо вдячні за співпрацю!

Німі свідки Шевченкового перебування в Україні. Церкви, маєтки, будиночки, фрагменти ландшафту. Маленькі острівці поетового часу, що несміливо проступають крізь сучасний краєвид. Фізично приступні, вони наближають до Шевченка чи не найбільше. Саме тут розумієш, де пролягає межа між поетом реальним та міфологізованим і в чому суть цього складного поєднання.

До 90-річчя Анатолія Дімарова

Його життєвий і літературний шлях, карколомні перипетії та зигзаги долі — то захоплива, багатюща на події історія, що могла б стати розкішним матеріалом для розлогого епічного полотна. Хтось інший давно не проминув би нагоди «оформити» таку біографію в тлусті фоліанти романів та повістей чи принаймні мемуарів.

У серії «Львівські Пегаси» побачила світ двадцять шоста книжка українських сучасних письменників. Але «Завчасна проща» Миколи Петренка — подія особлива в мистецько-культурному житті міста Лева.

Для львівської письменницької братії є нині два облюбованих дискусійних дивани.

Гість рубрики «Секрети творчості» — поет і прозаїк Володимир Рутківський. Він є автором історичної трилогії для дітей «Джури» («Джури козака Швайки», «Джури-характерники», «Джури і підводний човен»), за яку цього року отримав Шевченківську премію.

Юрій Андріянович Лавріненко — літе­ратурознавець, критик, публіцист, істо­рик, культурний та громадський діяч — народився 3 травня 1905 року в селі Хижинці Звенигородського повіту Київської губернії (нині — Лисянського району Черкаської області) неподалік Шевченкового села. У спогадах про дитинство «Мій сад в Арктиці» Юрій Лавріненк­о зазначав: «Її (малу батьків­щи­ну. — С. Л.) справді можна назвати землею Шевченка, місце народження і дитинства якого (Кирилівка, Моринці) розташовані всього 15—30 кілометрів од моїх Хижинець.

Цієї зустрічі вже зачекалися. Тим паче, що на Волині у Марії Матіос — і тисячі пошановувачів її письменницького таланту, і сім’я (звідси родом чоловік Сергій Литвин).

Тож у головній книгозбірні краю — Волинській державній обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки — ніде було голці впасти.

ГРОЗА

Ударом небо захитала
І твердь до глибу потрясла.
На споночіле місто впала,
Немов шуліка на пискля.

«Як тебе не любити, Києве мій!» — ці слова з безсмертної пісні Ігоря Шамо та Дмитра Луценка здебільшого звучать у концертних залах та радіопередачах. Але нині так рідко хочеться сказати їх без особливої нагоди, а просто від душі. Бо, на жаль, дедалі більше втрачає себе наше місто — зникають притаманні йому камерність, затишок, привітність мешканців.