«Щасливий той, хто у чорні дні збереже чистоту серця»
Шарль де Костер

2012 — ЧИ ТРИВАТИМУТЬ ПАРКАНИ Й ЕТАПИ?
Автор Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ   

Післяноворічний есей

Наш час втрачає здатність сміятися. Переживши святкові дні 2012 року, я ще раз дійшов висновку: щось у світі остаточно втрачено, щось у його хребті чи свідомості беркицьнулося, щось пішло хибним шляхом. У Києві ніколи не маєш часу для телевізорів, інформацію отримуєш із мережі, та й так і живеш собі. І, знаєте, жодного дискомфорту не відчуваєш. Але коли виїздиш із Києва на поодинокі свята, то потрапляєш у цілковите божевілля. Так і цього разу.

Президент в екрані запевняє, що жити стало знову краще й веселіше, в різних програмах на різних каналах удавано і нещиро посміхаються заїжджі зіркові «суперстарові» (а що в нас тепер не супер-, не мега- і не планетарного масштабу?!) гастролери, до речі, багато з них — народні артисти України. Але сміх із блакитного екрана — штучний, приземлений, таке враження, що все це розраховано на людей, які проходять лікування в психіатричній лікарні. Або які мали кримінальне минуле. Снігу цього року також в Україні майже немає. Дух свята перетворився на нудьгу, за якої — ще одна нудьга. Мабуть, розум — страшна біда, бо в Україні, якщо тільки починаєш аналізувати навколишню соціокультурну та політичну ситуацію, ОДРАЗУ ВПАДАЄШ У ВІДЧАЙ. Країна на порозі смерті культури, на порозі несвободи, на порозі втрати гуманізму, на порозі чергових криз. Але екран запевняє, що все добре. Боятися нема чого. Басков і Галкін кривляються, і нема на те ради, що українська культура заховалася за рейтингами масового чванства й безкультур’я, в якому беруть участь і російські, й українські «суперстари».

І від цього русска-укрАинскава разгуляю, від цієї штучності на стелю хочеш лізти, хочеться замкнутися у своїй самотності. Україна остаточно втрачає гальма, а також і себе. Медіа — суцільний антисвіт, у якому людяного залишилося так мало. Не хочете людяного, отримуйте, будь ласка, пришелепувате, імбецильне, здеградоване. Рятуєшся в минулому, бо всі сучасні інтерпретації кінокласики ба й радянського штибу — жалюгідні копії з мавпами-каліками, люди не вміють радіти життю, сміх став штучним. А сучасні актори чомусь не вміють грати. У рухах немає спокою, за криком немає величі. Усі галасують і кривляються.

Скільки б салютів не лунало, а все одно — тоскно, одноманітно, нецікаво. Новий рік минає, починаються сірі будні, триває рік етапів і парканів, рік відторгнення Європи, рік неправди. Рік політичних розправ, зокрема, і над письменниками. За умов несвободи знову повертаєшся до книжки. І найгірше те, що екран став засобом бомбування тупістю й зомбування нещирістю.

Рятують хіба що книжки. Але читання під салютами в самотності — збоченецьке зустрічання Нового року. Так і народився цей вірш — результат Нового 2012 року, в якому Україна може остаточно закритися для Європи.


Самотній дім. І тиша віддзеркалень.
Холодний душ і холод голосів.
Іде доба крізь час із гострих марень.
Ричання днів, подібних до вовків.


Два нуль один. І ще один фінальний.
Кінець епохи, присмерк і етап.
Когось везуть за небокрай прощально.
Когось саджають. А комусь — і трап.


Хтось плаче в темінь. Хтось живе минулим.
Хтось тільки вчора друзів загубив.
Не все згадали, та про все забули
Під канонаду буревіїв-злив.


Але екран мигтить святково й гарно.
Вітають люди, впевнені й німі.
Тікає мить, немов ляклива сарна.
У цім абсурді винні ми самі.


Тікає кіт, летить дракон на зміну.
Все буде добре — впевнює екран.
Все буде добре — в матері без сина.
«Жить стало лучше». Жисть — це дерибан!


 


ТАКОЖ У НОМЕРІ:

Погляд
Віктор ГРАБОВСЬКИЙ
Якою мовою говорить Бог С.1,5

Нас це болить
Заява Української інтелигенції щодо невизнання
апеляційного суду м. Києва у справі
Ю. Тимошенко

Літщоденник
Підготувала Дарія ДЖУЛАЙ С.2

Відкритий лист
Нехай постане вулиця Віктора Некрасова
Шляхами слова

Гадяч
Рубрику веде Сергій КОЗАК С.3

Спадщина
Віктор БАРАНОВ
"Моїм словам ще так багато справ"
(секстини Володимира Затуливітра) С.6,7

Рецензії
Павло ВОЛЬВАЧ

Розфарбуй сам, або для читацького віку
від 2-х до 102-х
(Михайло Бриних "Хліб із хрящами") С.7

Поезія
Олександр КУЛИКОВ
О Величносте Ваша, Літеро! С.10

Над прочитаним
Петро ГНИДА

Світ невидимий
(Анна Багряна "Дивна така любов") С.11

Діалоги "ЛУ"
Славний син землі чернігівської
(інтерв'ю з Миколою Ткачем)
Розмовляв Віталій МАТЯШ С.12

На спомин
Скотилась Білоусова зоря...
У плині часу
Євген МЛИН
Випробування вогнем і попелом С.13

Письменник мандрує
Галина ВДОВИЧЕНКО

Піднятись із самого життєвого дна С.14

Незабутні
Валентина БОРИСЕНКО, Ігор ПАСІЧНИК,
Людмила ТАРНАШИНСЬКА

Людина здійснених мрій
(Пам'яті Наталії Даниленко) С.15

У колі муз
Олена КУМПАН

Гоголь у народному малярстві
Михайла Онацька

Наш календар С.16

 

Де ви читаєте газету «ЛУ»?

(2189 голосів)

3.1%
9.8%
20%
36.1%
8.3%
22.8%
Loading...

Стежте за нами: